среда, 27 ноября 2013 г.

Правопис прислівників


Правопис прислівників

Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Через дефіс:
1. Утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -єму, -е, -и: по-святковому, по-твоєму, по-перше, по-людськи.
2. Утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то, -от, -таки: будь-коли, коли-небудь, казна-де, хтозна-скільки, так-то, де-таки, як-от.
3. Утворені з двох прислівників, повторенням одного й того ж слова, повторенням основи, сполученням синонімів або антонімів: вряди-годи, швидко-швидко, рано-вранці, часто-густо, більш-менш.
4. Прислівники по-латині і на-гора.
5. Через два дефіси пишуться слова: будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як, всього-на-всього.

Окремо:
1. Прислівники в одному, в цілому, в основному.
2. Слова, які відповідають на два запитання у реченні – запитання прислівника і запитання непрямих відмінків:1. У гурті робити, що з гори (з чого? звідки?) бігти. 2. А згори (звідки?) яскраво світить сонечко.
4. Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. 1. Живемо (як?) по-новому. 2. Машини пішли (по якому?) по новому мосту.
5. Запам’ятати: без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в гості, в далечі, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в разі, в результаті, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до відома, до вподоби, до загину, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку (але наостанку), до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку, (але всмак), за дня, за кордоном, за рахунок, з боку на бік, з дому (але додому), з переляку, з розгону, з усіх усюд, на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на відшибі, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на щастя, над силу (але насилу - ледве-ледве), не з руки, під боком, по змозі, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, тим часом (але тимчасом як), у вигляді, у височінь, у вічі, уві сні, у сто крат (хоч стократ), у поміч, час від часу, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).
6. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого слова в різних відмінках: кінець кінцем (наз. + орудн.), сам на сам (наз. + знах.).
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні – через дефіс: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Разом:
Більшість прислівників пишуться разом: вбік, взимку, навпростець.
Запам’ятати: безвісти, безперестанку, безустанку, ввечері, ввік, вволю, вголос, вдалечині, вдалечінь, відразу, вкрай, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, замужем, заочі, зараз, збоку, зверху, звіку, ззаду, зозла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, навесні, навиліт, навік, навіки, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, наприклад, наспіх, одвіку, поверх, повік, позаду, поночі, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду та ін.

Ступені порівняння прислівників


Ступені порівняння прислівників
Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е: швидкий — швидко, добрий — добре.
Ступенів порівняння два: вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки.
Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.
Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: холодно — холодніше, весело — веселіше.
При додаванні суфікса -ш- у складі прислівників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквами жч і щ. У вищому ступені прислівників літерами г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.
Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені: погано — гірше, багато — більше, гарно — краще, мало — менше.
Значення вищої міри ознаки може підсилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.
Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-: холодніше — найхолодніше, гірше — найгірше.
Для підсилення можуть вживатися префікси як-і що-: якнайкраще, щонайсильніше.
Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:
— для вищого ступеня — слів більш, менш: більш популярно, менш вправно;
— для найвищого ступеня — слів найбільш, найменш: найбільш часто, найбільш густо.


Морфологічні ознаки прислівника

Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)
Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Головна сторінка

В данному проекті "Прислівник як самостійна частина мови" беруть участь учні 7 класу. Під час роботи пропонуються різні види діяльності: пошуково-вибіркова робота, дослідження-зіставлення, лінгвістичні ігри, творче спостереження з елементами аналізу, дослідження- відновлення, дослідження-творче моделювання, логічні диктанти. Метою проекту було з’ясувати загальне значення прислівника, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; практично з’ясувати розряди прислівників, ступені порівняння та способи їх творення; звернути увагу на правопис прислівників