Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Через дефіс:
1. Утворені за допомогою префікса по- і суфіксів -ому, -єму, -е, -и: по-святковому, по-твоєму, по-перше, по-людськи.
2. Утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то, -от, -таки: будь-коли, коли-небудь, казна-де, хтозна-скільки, так-то, де-таки, як-от.
3. Утворені з двох прислівників, повторенням одного й того ж слова, повторенням основи, сполученням синонімів або антонімів: вряди-годи, швидко-швидко, рано-вранці, часто-густо, більш-менш.
4. Прислівники по-латині і на-гора.
5. Через два дефіси пишуться слова: будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як, всього-на-всього.
Окремо:
1. Прислівники в одному, в цілому, в основному.
2. Слова, які відповідають на два запитання у реченні – запитання прислівника і запитання непрямих відмінків:1. У гурті робити, що з гори (з чого? звідки?) бігти. 2. А згори (звідки?) яскраво світить сонечко.
4. Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. 1. Живемо (як?) по-новому. 2. Машини пішли (по якому?) по новому мосту.
5. Запам’ятати: без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в гості, в далечі, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в разі, в результаті, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до відома, до вподоби, до загину, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку (але наостанку), до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку, (але всмак), за дня, за кордоном, за рахунок, з боку на бік, з дому (але додому), з переляку, з розгону, з усіх усюд, на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на відшибі, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на щастя, над силу (але насилу - ледве-ледве), не з руки, під боком, по змозі, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, тим часом (але тимчасом як), у вигляді, у височінь, у вічі, уві сні, у сто крат (хоч стократ), у поміч, час від часу, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).
6. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого слова в різних відмінках: кінець кінцем (наз. + орудн.), сам на сам (наз. + знах.).
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні – через дефіс: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.
Разом:
Більшість прислівників пишуться разом: вбік, взимку, навпростець.
Запам’ятати: безвісти, безперестанку, безустанку, ввечері, ввік, вволю, вголос, вдалечині, вдалечінь, відразу, вкрай, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, замужем, заочі, зараз, збоку, зверху, звіку, ззаду, зозла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, навесні, навиліт, навік, навіки, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, наприклад, наспіх, одвіку, поверх, повік, позаду, поночі, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду та ін.
